МОБИЛЬНЫЙ ТЕЛ:   +38 067 895 98 24                       АртРадиоЛаб



ФОТОГАЛЕРЕЯ

Сорочинская ярмарка 2012 фото.
Для просмотра кликаем мышкой по фото или, блин, по подписи.

Сорочинская ярмарка 2012 в лицах фото. Концертная программа сорочинской ярмарки 2012 фото.
Сорочинская ярмарка 2012 в лицах фото Сорочинская ярмарка 2012 фото
Концертная программа фото

Это Сорочинской ярмарки краски 2012 фото, Сорочинская ярмарка 2012 ночью фото
Это Сорочинской ярмарки краски 2012 фото Сорочинская ярмарка 2012 фото ночью

Остап Вишня. Сорочинський ярмарок :)))    

Остап Вишня, Гумореска Сорочинський ярмарок, АртРадиоЛаб. СПРАВКА.
     Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович, родився 13 листопада 1889, хутір Чечва, Сумська область - 28 вересня 1956) - український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст. Молодший брат розстріляного за єжовщини в 1937 письменника-гумориста Василя Чечвянського. Начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В'язень сталінських концтаборів. Ціною звільнення стали контроверсійні фейлетони проти УПА.
Псел - річка в Pociї (Білгородській і Курській областях) та Україні, в межах Сумської області (Краснопільський, Сумський, Лебединський райони) і Полтавської області (Гадяцький, Миргородський, Шишацький, Великобагачанський, Козельщинський, Глобинський, Кременчуцький райони). Ліва притока Дніпра. Перепливає Придніпровську низовину.

     Ще й сіріти надворі не починало, а під дверима мов з гучномовця: - На ярмарок! Уставайте! То Веремій Васильович парою своїх уже до школи під'їхав.

     На ярмарок треба зарані вирушати, бо до нього двадцять верстов, а приїхати туди треба так, щоб і місце вибрати, щоб і стати як слід і щоб не прогавити жодної з того ярмарку хвилини...

     Дехто так іще з вечора волами посунув, то отак, щоб по дорозі ще й попасти товаряку, - буде тоді вона на ярмарку, як налита, і коштуватиме тоді вона "цілий світ".

     - Н - но - о, малі!

     Малі біжать, хвостами крутять, "хід" торохтить, печінки, губи й зуби стрибають.

     - Н - но - о! А вона! А вона - а - а!

     "А вона" біжить над нивою, а колоски по самій "храпі" дряпають, ну, "а вона" і смикає.

     Тоді - цьвох! - "а вона! А вона - а - а..."

     ...На ярмарок!

     Благословилося на світ. Виткнуло заспаний писок сонце, стьобнуло промінням полуках, по степах, по садках, по левадах...

     І видно: аж - аж - аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися... І кіньми, і волами, і коровами... І гарби, і вози, і возенята... З кучами, з сіном, з соломою. А на возах і кури, і вівця скручена, і теля мекає, підвестись намагаючись... А за возами і стригунці, і бузівки, і корівки з прив'язаними до хвоста телятками.

     - Гей! Цоб! Цабе! Н - но - о!

     На ярмарок!

     І їдуть, і їдуть, і їдуть...

     І дорога вже не дорога, а строката величезна гадюка, жива й покручена, що за отой лісок, не поспішаючи, полізла...

     І де її голова, і де її хвіст - невідомо, бо за лісок аж вона потяглася, а хвіст аж за отим бугром. Десь там із заду...

     А наш віз вискакує з тої гадюки, лишаючи її то вправу руч, то в ліву руч, торохтить по грудках, шелестить травою...

     - Здорові були Петровичу! І ви на ярмарок?

     - А тож! Здрастуйте!

     - "Галанську" свою ведете?

     - Атож!

     - Залиає молоком?

     - Заливає!

     - Не продешевте ж!

     - Та то вже як буде...

     Верещить на возі порося, пришнуроване до драбини мотузкою... Сіпається, бідолашне, і не знає, що воно вже сьогодні не звичайне порося, а об'єкт домашнього бюджету...
...............................................................................

     - Іч! "Барина" повезли!

     "Барин" у кучі... Кабанюка годовваний... Куча на гарбі - як баня на церкві, а він, "Барин", розляглися й нервово хрюкають...

     - Скільки за "Барина"?

     - В ярмарку спитаєш...
...............................................................................

     Пливе річка селянських возів... На ярмарок...

     Їдуть манилівці, хдуть броварці, василівці, попівці, федорівці, хуторяни...

     І їдуть, і їдуть, і їдуть, і їдуть...

     І вся ця гадюка строката, ця стрічка барвиста, переїхавши через Псьол, розливається на майдані, перемішується х тими, що вже отаборились, і кричить і коням, і волам, і коровам:

     - Тр - р - р!

     Приїхали...

     Заливаеться майдан людсько - коров'ячо - кінсько - овечою масою, та маса розпливається, розпливається, розпливається і докочується з одного боку Псла, а з другого, третього, четвертого - аж туди, де жито схилившись коси чекає...

     А шатра, а ятки вже там... За здалегідь, ще вчора, їх понапинало, і вони, мов оті пухирі, випинаються серед рябо - рухливої юрби...

     Захряс майдан...

     Захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом, руською гіркою, гребінками, косами, шкірами, ременем, чавунами, прядивом, хустками, полотном, дьогтем, гасом, дранками, сорочками, спідницями, килимами, щетиною, діжками, рогами, майками, воском, медом, малясом, таранею, оселедцями, колесами, ходами, склом, яйцями, запасками, плахтами, пирогами, салом, м'ясом, ковбасою, смаженою рибою, ряднами, скринями, гвіздками, молотками, свиньми, крамарями, циганами, баришниками, людьми, дітьми і сліпцями...

     ...І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ігигикає, ремигає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, заприсягається, пахне, кудкудакає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипку, причитує, п'є квас, їсть тараню, "будькає", лускає насіння і крутиться на каруселі...

     А над усим над оцим голоблі, голоблі, голоблі...

     То вози поздіймали голоблі догори, й ревуть: - Тор - р - р - гуємо!

     Он на голоблі свитка кричить: - Ось де ми!

     Он підситок закликає своїх до себе: - Сюди йдіть!

     Он колесо спицею за сторч поставлене дишло зачепилось: - Ми тутечки!..
...................................................................................

     І їдуть, і їдуть, і їдуть, і їдуть...

     - Держи цоб! Цоб держи!

     - Цоб! Цоб! Та цоб же, вовки б тебе були не з'їли!

     - Держи цоб! Цоб держи!

     - Тр - р - р!

     За ярмо зачепилося.

     - Чорти тебе на чужі ярма пруть! Бачиш що стою!..

     - А ти хіба сам у ярмарку?

     - А ти хіба сам?

     - І я не сам!

     - Так що тобі - об'їхати не можена, чи що?

     - А ти хіба сам у ярмарку?

     - А ти хіба сам?

     - І я не сам!

     - Казав держи цоб... А тебе лиха година на ярмо поперла?

     - А ти хіба сам у ярмарку?

     - А ти хіба сам?

     - І я не сам!

     - Назад! Назад! Тр - р - р - назад!

     - Роз'їхався тут на весь ярмарок!

     - А ти хіба сам у ярмарку?

     - А ти хіба сам?

     - І я не сам!

     - Цоб іди, гей!

     Розчепилися...

     Гуде... Гуде... Гуде...

     І в гуці тім, як в акомпанементі якогось грандіозного органа, пливе одноманітний речитатив:

     Дайте милостиночку, мій батечку,

     Дайте нам, Христа ради!

     Дайте, божої та праведної душі християни...

     Дайте, возлюбителі, ненько моя, дай Христові...

     Дайте, наслідителі, батечку милосерднії.

     Дайте нам, душа спасенная,

     Хоч єдиная душечка милосердная...

     Дайте, помимо йдучи, слово чуючи,

     Що в рученьках, мамочко моя, тай маючи...

     Родителів, кревних та й померлих, споминаючи...

     Душечку свою в тілі та й спасаючи...

     ...Дайте, от трудов своїх,

     Од сили чистої...

     ...Дайте, от трудов своїх,

     Од праці вірної...

     Акомпанемент гуде, гуде, гуде, переходячи часами у якесь шалене ревище...

     Ось він затих і послався на майдані низьким рокотом...

     Хвилина, дві, три...

     І раптом лясь біля вашого вуха:

     - Дранки! Баби, дранки! Ось дранки приймаються, за дранки гроші виймаються! Ось дранки! Баби, дранки!
..........................................................................................

     - Квасу! Холодного, душистого, солодкого, солодкого! Квасу!
…………………………………………………………..

     - Руб поставиш, два візьмеш! Налітай! Налітай!
………………………………………………………..

     - Красная виграйоть, чорная програйоть…
…………………………………………………………..

     Загуло, загуло, загуло… Знову загуло…

     І тріщить, і рветься теноральний бас - профундо у рудого сліпого, що з скрипкою в руках і з сліпою партнершею збоку намагаеться пересилити той гук сумним псалмом про те, як:

     Ноч пришла тогда к месії

     З ороматом у руках,

     Йшли печальнії Марії

     З безпокойством у серцях…

     Гуде ярмарок…

     Бігають коні, кричать крамарі, регочуться дівчата, крутиться карусель…

     А орган на каруелі хрипить, свистить і викидає поміж яток, поміж возів, поміж телят пісню про купця, що:

     Полюбив всей душею дівицю,

     За нейо готов жисть всю й оддать…

     І під пісню ту хрипучо - срипучу й парубки, і дівчата, і діти радість собі "накручують".

     - За п'ятака! Тільки за п'ятак!

     Ярмарок...
................................................................................

     Чого так трагічно - безнадійно ревуть воли на ярмарку?

     Як увійдеш в волячо - коров'ячо - овечу половину, так саме тобі:

     - Му - у - у! Ве - е - е! Ме - е - е!

     Отак стоїть - стоїть половий, чи сірий, чи ряба, чи гніда, подивиться навкруги себе і зненацька тоді:

     - Му - у - у! Ве - е - е! Ме - е - е!

     Чи то вони підтримують загальний ярмарковий галас, чи не хотять до другого хазяїна переходить? Чи, може, ще що?

     А вівці?

     Таке мале, а як "мекне", так ніби в його всередині радіо сидить... Та рвучко якось, пронизливо...

     - М - ме - е - е!

     Як вистрілить...

     Саме одне слово "ме - е - е".

     І яких тільки їх тут і немає?

     І полові, і рябі, і гніді, і чорні, і мишасті, і лисі, і круторогі, і безрогі...

     І бугай, і воли, і бички, і бузівки, і корови, і ялівки, і телиці, і телички, і телята...

     І біля возів, і біля ярем, і в руках у дядьків, і біля тички...

     Просто собі в землі кілок, біля кілка корова, біля корови хвіст, біля хвоста теля...

     І хазяїна невидно... "Соло" - корова...

     Ото тільки як хто підійде, тикне ціпком у корову:

     - А ця скільки просить?

     Тоді не знати відкіль витикається бриль або картуз, так кудись на поле або на Псьол кидає:

     - П'ятдесят!

     А які воли тут є?!

     Ну трохи хіба менші, як міст через Лопань!

     Стоїть біля воза, ремигає і думає свою волячу думку...

     Про що він думає, отой сірий, з отакезними рогами?

     А думає про щось!

     Може, і він теж бачив десь в Кременчуку трактора й тепер меланхолійно дивиться кудись уперед, і по його мізкових борознах лізе думка:

     " Та оце вже я скоро й не потрібний зовсім буду?"

     І ображений: - Му - у -у!

     Думає сірий віл думку волячу.

     Думає, аж поки прийде хтось йому не відомий, цьвохне його батіжком і до хазяїна:

     - А що за цих пару індиків?

     - Та просю триста!

     - Триста, кажеш?

     - Триста, кажу!

     - Довго рахувати треба!

     - Кажіть скільки, щоб менше було рахувати...

     І починається...

     Тягнуть сірого за язика й роззявляють йому рота, беруть за роги, давлять за горло, міряють батогом од ратиці до холки, цуплять за хвоста, щупають під хвостом...

     - Триста, кажеш?

     - Та те ж, що чуєш...

     - Ану, проведи!

     - Можна і провести...

     Одв'зують сірого од воза:

     - Гей!

     - Тихо - тихо веди! Не гони!

     - Та хоч не дивись... Ідуть як часи.

     - Такими "часами" моя баба до могили йшла!

     - Побалакай...

     - А скільки, як ділом?

     - А й кажу ж ділом!

     - Ні, ти кажи ділом!

     - Кажу ж триста!

     - А за сто вісімдесят ти їх не оддаси?

     - Походи десь іще!

     - І походю!

     - І походи!

     - Та ти не одвертайсь! Гроші даю!

     - Та не черепки ж!

     - Добрі гроші даю! Ти не думай!

     - Я і не думаю!

     - Так скільки ж? Двісті береш?

     - Ні, коли вже хочеш, так ото двісті вісімдесят! Ото!

     - Та що ті "двісті вісімдесят"... Молись богу!

     - Помолимось!

     - Двісті береш? (Лясь!)

     - Двісті вісімдесят! (Лясь!)

     - Береш, кажу, двісті? (Лясь!)

     - Та ти ділом давай! (Лясь!)

     - Та ти ділом і проси! (Лясь!)

     - Та ти подивись на воли! Карасі - не воли! У яремці як діти! Канафетики! Бери за що хочеш, лізь під їх, - як сестра рідна! Дитини не займає, а ти двісті?!

     І знову тягнуть сірого за хвоста, роззявляють сірому рота, давлять за горлянку, лапають під хвостом, беруть за холку, гладять по шиї...

     Ходять кругом його, дивляться на ньго...

     - Молись богу! Двісті двадцять! (Лясь!)

     - Менше як сімдесят п'ять не буде! (Лясь!)

     - Не буде? (Лясь!)

     - Не буде! (Лясь!)

     - Хай стоять!..

     - Хай стоять!..

     І пішов од сірого невідомий... Пішов, з - за четвертого чи п'ятого воза кричить:

     - Береш двісті двадцять?

     - Ні, не беру!

     - Бери, а то за печінку тебе аізьме!

     - Хай бере...

     І стоїть знову сірий біля воза, думає думку волячу, аж доки знову:

     - Триста!

     І т. д. і т. д.

     Може поїде сірий додому, може поїде сірий на другий хутір чи в друге село...

     А може, потрапить сірий он до того "панка" з тоненьким довгим ціпком у руці, у піджаку й із золотим перстнем на пальці, - і буде тоді тоді з сірого "беф - строганов".

     Стоїть сірий, ремигає...

     І корови стоять... Стоять ті корови, що "заливають молоком"...

     - Скільки за цю "нємку"?..

     ("Немка" сіра, вим'я торбинкою і в кізяках).

     - Шістдесят!

     - Тьху!

     - Собаці під хвіст!

     Не зійшлись, значить! Коротко, але рішуче...
...............................................................................

Остап Вишня, Сорочинський ярмарок, Гумореска, АртРадиоЛаб.

     - А за оцю "мадаму" скільки б ви хотіли?

     - Вісімдесят!

     - Не багато й хочете...

     - Та ви ж подивіться: картина - не корова!

     - Та то так! Тільки ж інша дівка як на пику, так така ловка, що хоч воду з лиця пий, а там погляди - вона і твердувата!

     - Та то вже як знаєте...

     - Да - а - а! Менш би слідувало прохать!

     - Да - а - а!

...........................................................................

     Скільки за ребйонка?

     "Ребйонок" - бузівок чорненький, кругленький, з отакунькими ріжками...

     - Двадцять сім!

     - Пущай дітьо подрастеть!

     - Хай росте...

     І моляться, і хрестяться, і ляскають, і проводять, і божаться, і доять...

     Купують - продають... Продають - купують... Міняють...

     А навкруги:

     - М - м - му - у - у!

     - Ве - е - е!

     - Ме - е - е!
..........................................................................................

     ...Ятки... Вулиця з яток...

     "Ларьок" тріпоче червоною вивіскою...

     Мають червоні прапори над маленькими вивісочками.

     "Остапівське єдине споживче товариство"...

     "Попівське ЄСТ"...

     "Федорівське ЕСТ"...

     Між ятками живий потік - просунутись нема куди...

     На штани, на спідниці, на сорочки...

     - А це ж міцне?

     - Зубами не розірвеш!

     - А почім?

     - Тридцять п'ять...

     - Та й дорого ж!

     І тягнуть той ситець, і на зуба пробують, радяться, радяться, радяться...

     Тут більше хусток, кофточок, безрукавок...

     "Баб'яче" царство...

     - І ви тут? Драстуйте!

     - Здорові були!

     - На спідницю?

     - Ні, це я Федькові на сорочку...

     - Почім?

     - Тридцять п'ять...

     - А я оце дітям гостинця...

     А гостинці ті, барвистими папірцями пообкручувані, з хвостами на обох кінцях, так і тягнуть до себе, так і тягнуть.

     - По чім?

     - Три копійки штука...

     - Е - е - е!

     - Є по дві на копійку! А ці по п'ять на копійку...

     - А ось по двадцять! Беріть оцих: солодкі та добрі.

     - Дайте!
............................................................................................

     Дзвонять чавуни, дзвонять коси, деренчать гребінки...

     - А тільки за цю гребінку?

     - І ви, кумо, гребінку купуєте?

     - Еге ж!

     - Бери тьотю от єту гребінку!

     - Малувата вона... Мені таки таку, щоб і вошу вбити, щоб таки і прясти...

     - Бери оцю! Цією тигру вбити можна!

     - Та те щоб і плавкенька була...

     - Єта сорок!

     - Та хай вам!

     - Бери меньшу, дешевше буде!
................................................................................................

     Біля кіс діти... Дзвонять, дзвонять, дзвонять...

     Стружать одну об одну...

     - Якісь вони не такі...

     - А яких вам треба?

     І знову:

     - Дзень! Дзень! Дзень!
......................................................................................................

     - Ось яйця! Сюди яйця! Отут яйця!

     - Дранки! Дранки! Баби, дранки!

     - Неси курку! Сюди курку!

     - Квасу! Квас! Только в Москві та в нас!

     - ...Руб поставиш, два возьмеш!
.............................................................................

     Хрипить орган... Скиглить скрипка...

     А теноральний бас - профундо з тонісіньким байдужим сопрано розповідають праведним:

     Птиця воздух наполняла,

     Безперестанно всьо літіла

     І крилами трепетала,

     Хвалу богу воздавала...
......................................................................................

     Ярмарок!
......................................................................................

     - Бе - р - р - ре - жи - и - сь! Побережись! Побережись!

     - Н - но - о - о! Н - но - о - о!

     ...Цьвох! Цьвох!

     - Ех, арабська!!!

     - Нно - о! Побережись! По - о - бережись!

     - Та не бий! Не бий! Ходою її, ходою!

     - Не сіпай!

     - Пр-р-обіжись!
.......................................................................................

     Коні... Кобили... Стригуни... Лошата... Пекло...

     Тут без батога нема людей...

     Тут спочатку батіг, потім уже людина...

     Тут батіжний свист, ляскіт, лемент...

     Тут:

     - І-ги-ги-ги!

     - І-і-і-і-і-і!

     - Т-р-р-р! Т-р-р-р!

     - І "цьвох", і "цьвох", і "цьвох"!

     Тут проводять, пробігають, запрягають, проїздять...

     Тут оте "Молись богу!", "Хрестись!" - нервове якесь, рвучке, шалене...

     - Кажи!

     - Ка-а-а-жи!

     І це "кажи!" не просто собі слово "кажи", а божевільний крик...

     - Ка-а-а-жи! Ка-а-а-а-жи, ти!

     Тут б'ють по руках скажено, з насадою, з розмахом, що боїшся - ось-ось рука відірветься й покотиться під колесо!

     - Ка-а-а-жи! Ка-а-а-а-жи ж!
.....................................................................................................

     - Що ти на зуби дивишся? Ти на неї подивись! Ти дивись, що вона їсть! Хмиз! Тре... Як каменем тре...

     - Та...

     - Та що ти такаєш? Що ти такаєш? Та щоб мене пранці їли, як вона щось у мене, крім соломи їсть... А ти такаєш...

     - Ти подивись на неї... Ти подивись як іде! Іде як?! Ти на п'ятки дивись! Усі чотири п'ятки показує... Отуди дивись. А не зуби ти дивишся...

     - Та й худа ж яка!

     - Слова нєт, коняка морена. А ти думав їй мед! А як би тебе двадцять верстов прогнав та на солому потім поставив, ти б підстрибував?!

     - Та...

     - Та ти її на шматки рубай! Клади п'ятдесят пудів - і не здригнеться! А ти в зуби?! Ну?!

     - Та скільки ж ти хочеш?

     Дядько держить на поводі свою білу. Вона підібрала задню ногу, одвісила нижню губу і дрімає...

     - Даси тридцять!

     Це значить, коняку і тридцять карбованців додачі...

     Міняються...

     - Візьми токмо...

     Токмо - міньба так на так...

     - Що ти мені "токмо"?! Ти дивись, що ти держиш... Старця держить і "токмо"... "Старець" байдуже махнув хвостом...

     Циган до нього підбігає, роззявляє рота, витягає язика:

     - Тут же в роті, хай господь милує, як і в с...і. А він "токмо"... Ка-а-жи! Ділом кажи! Та ка-а-жи ж! Хочеш п'ять?

     - І то гроші!

     І тріщать долоні, летять додолу шапки, гасає в повітрі мат, бігає коняка, цьвохкають батоги, ріже вухо:

     - По-о-бережись!

     Це на головній кінській алеї, де цигани, де баришники.

     Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, - тоді вони поставніші, рівніші...

     Тут яка небудь "арабська" пробігає крізь два мури кусючо - палючих батогів і, прискочивши до воза, тяжко дихає...

     Тут недосвідченого дядька облапошують так, що, привівши нового коня додому, дядько кричить:

     - Ря-а-туйте!

     Веде в третій ярмарок...

     Потім у дядька ні коня, ні грошей...

     Тут як утаскають дядькові "ревуна", так і сміх і горе...

     "Ревун" - це кінь з хворобою легенів, чи що... Так він коли стоїть - нічого з ним не трапляється. А пробіжи ним хутенько верстов із десять - він починає ревти (задихається), як бугай...

     Показненька коняка, а небагато й додачі дав...

     "Одурив", - думає дядько...

     На воза - й на рисях додому!

     Прибіг додому!

     - Тр-р-р!

     А кінь йому:

     - Бе-е-е!

     - Ой, рятуйте! Тр-р-р!

     - Бе-е-е!

     - Ой боже мій!

     - Бе-е-е!
....................................................................................................

     Тут нема простих коней...

     Тут не кінь, а...

     - Лев!

     - Орел!

     - Злитий!

     - Орляка!

     - Вітер!

     - Юнкер!

     Тут нема простих кобил, а тут:

     - Птиця!

     - Буря!

     - Скеля!

     - Одна в світі!

     От вам, приміром, - Лев...

     - Те це ж не кінь, а лев... Ти тільки подивись!

     Іде той Лев - у нього задні ноги циркулем, з ока тече якась слизота, і ребра в нього поверх шкури вже стирчать.

     - По-бер-ре-жись!

     Лев біжить, задніми ногами за землю чіпляючись...
......................................................................................................

     От вам Орел...

     Як іде, так на задню на ліву: руб двадцять! Руб двадцять!

     - Кінь дійствительно прихрамує... Засікся в дорозі! А коняка добра! Мужича коняка! Орел!

     А в орла того ліва кульша на чверть вища від правої кульші...
.........................................................................................................

     Ось Птицю запрягли проїздити. Птиця гречана на масть, з "козинцяи" й худа - худа - худа...

     Під хвостом у Птиці ціле провалля: втягло ото так її. Загнуздали птицю. Зав'язали Птиці хвоста біля самісінької ріпиці.

     Щоб усе було видать! Як іде! Як біжить!

     - Н-н-о-о!

     Шість душ на возі.

     - Н-н-о-о!

     Цьвох!

     А з провалля в Птиці тільки - чвирк!

     - Н-н-о-о! (Цьвох!)

     А звідти: чвирк!

     З "примочкою" бідна Птиця. "Примочка" - то така в коней хвороба (нервова, чи що).

     - Цьвох!

     - Чвирк!

     - Це! З фанталом?! Н-н-о-о!

     Бідна гречана! А й вона ж колись на леваді іржала весело!
....................................................................................................................

     Бігають Орли, Леви, Юнкери, Вітри, Птиці, Скелі, Бурі...

     Кусають їх безжалісні батоги... Вони підскакують, спотикаються, хекають...
.....................................................................................................................

     Та це ж жеребець! З ним мороки багато... Як би він виложений...

     - "Мороки багато"?! "Жеребець"?! А як би й тебе виложив?! Ти не туди дивись, а на груди дивись... Гора!
......................................................................................................................

     - Це кінь?! Мені якби жеребця!

     - "Жеребця"?! Та з ним, чортом, мороки стільки!!! Й ока з нього не спускай! Ти на коня дивись! Це ж кінь, а не цуценя!

     - Кінь, щой казати, добрий! Тількиж чого ото по ньому "гречка" пішла? Говорять, що то кров порчена, як гречкою посипало...

     - Та яка там кров... Сіра була кобила, а "ділопроізводитель" - гречаний... От і гречка... Сірий - він у матір пішов, а це тепер од батька гречка почала витикатися. Од "ділопроізводителя"... О!

     - Купили, Петровичу, кобильчину?

     - Та купив...

     - Скільки віддали?

     - Оддав свою рижу, одинадцять додачі, півкварти і п'ять пудів пшениці майбутнього врожаю...

     - ...Скільки коштує кобильчина - скажіть ви?!
.........................................................................................................................

     - По-о-бере6жись! По-о-бере6жись!

     - Н-н-о-о! Н-н-о-о!

     - Е, ей! Е, ей!

     ...Бігають коні, бігають цигани, метушаться циганчата, гавкають під циганськими возами собаки, ляскають батоги. Іржуть лошата, хрокають жеребці.
...................................................................................................................

     Ярмарок!
...................................................................................................................

     ...Сонце пече!

     Так пече, ніби воно з квасошниками "в долі".

     Просто просверлює тебе промінням і наливає в груди, в живіт, у голову тії спеки скаженої...

     І дуєш квас, і лізеш під воза, і біжиш до Псла, зриваеш із себе одежину, пригаєш у воду й вовтузишся разом з кіньми, з коровами, з волами...

     А від Псла і до Псла тягнуть на налигачах, ведуть на поводах:

     - Купать! Напувать!

     І заморена, і галасом прибита тварина з охотою бреде в воду, стає, дудлить воду і обмахується від мух мокрим хвостом...

     І од хвоста того бризки по Пслу, мов од попівського крапила...

     А над Пслом, на майдані, торг іде...

     Власне, більше галасу, як торгу...

     Бо:

     - Ну, як із волами?

     - Тихувато. Купця немає... Так самі між собою ото перекидаємося... Якби збоку грошва - діло б пішло...

     - А коні?

     - Та й коні ж... Що ж коні? Цигани ото та баришники каліччю менжують, а хазяі от повиводили - так ніхто не вкусить. Грошей у дядька обмаль, якраз оце перед урожаєм - де ти таких грошей набереш...

     - Нема "сурйозного" купця. Надержує на осінь... На зму спродуватимуться - тоді дешевше й гарбатиме...
...................................................................................................................

     Риба йде... Мануфактура потроху... Начиння різне хазяйське... Дріб'язок... Вовна йде. Смушки рвуть із рук. Кури хапають із кошиків... Яйця... Прядиво.

     Тут і галасу менше, а діла більше...
....................................................................................................................

     Уже сонячне проміння навскоси трохи...

     Притихає навкруги...

     Попід возами, попід гарбами сидять купки, підобідують.

     Летять у гору пробки з руської гіркої...

     Стоять пляшки, ганчіркою позатикувані: то власного виробу...

     Це могорич.

     - Будьмо!

     - Будьмо!

     - Хай же ваша гніда прутко бігає та лошат справно водить.

     - Хай.

     І булькає з пляшки в рот біленька й розливається по жилах, і червоніє людина, соловіють у неї очі, і голосніше вона балакає, й мотає швидше руками...

     Напідпитку...
..........................................................................................................

     Он уже посунули й додому.

     Запрягаються коні, запрягаються воли...

     - Додому...

     - Потяглася строката гадюка од Псла на степи...
.........................................................................................................

     Оживає тічок...

     Це там, де коні... Одв'язуються коні від возів і виводяться на шлях між возами...

     Тічок...

     - Ех, мінці, налітай!

     - Кому булану?

     - Хто сірого візьме?

     - Бережись!

     - Н-н-о-о! Н-н-о-о!

     - Бережись!

     Лясь! Лясь! Лясь!

     - По-о-бережись!

     - Остання агонія...

     Ще година - й затихає ярмарок!

     Тічок порожній... Баришники, кому додому ближче, запрягають коні...

     Кому далеко - ладнаються ночувати.

     Бо завтра ж ярмарок!

     Складають товари крамарі. Вечоріє...

     Біля циганських шатер поблискують вогнища, варять вечерю...

     Не чуть сліпців... І тільки орган на каруселі благає "Ваньку":

     Бросай, Ванька, водку пить.

     Пойдем на работу,

     Будем деньги получать

     Каждую субботу...

     Затих орган...

     Вечір...

     А потім уже ніч...

     Темна ніч, чорна ніч, тьмяна ніч...

     Такої ночі циганьські шатра - лірика, а цигани - поезія...

     Такої ночі циганська журна пісня, ота пісня, що її біля Яшиного шатра чорноока Галя співає, - отака пісня:

     - А-а-а-а! А-а-а-а!

     - А-а-а-а!

     Тягуча, як степ, пісня, - так і така пісня за вільну здається... І слухаєш пісні такої журно - тягучої, і забуваєш, шо Галі чорноокій їсти до смерті хочеться і що її батько, Яшко, п'яний біля шатра Галину маму б'є...

     Отака та ніч...

     Чорна ніч... Чарівна ніч...
.................................................................................................................

     Може, то ніч, може, то зорі, а може, то... порожній шлунок зірвав Ваньку, молодого цигана, з-під воза і...

     - Галю! Веселішої!

     І тоді рвонулося з молодих грудей швидке:

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     А Ванька пішов дрібно - дрібно круг вогнища...

     Він іде, мов пливе, а вогонь йому халяви лиже, а з грудей його рветься:

     - Ех! Да! Пайшов!

     І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають:

     - Тра-та-та!

     І вискакують із возів скуйовджені люди, чухаються, стають круг багаття, ляпають в долоні, нижуть плечима, тупають ногами...

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     А-та-ра-ра-рай-ра!

     - Ех! Пайшов!

     - Молодець, Ванька!

     А Ванька пливе круг огню, і тільки ноги в нього ходором ходять, а стан як струна...

     - Ех! Ех! Ех!

     Садить Ванька закаблуками... Садить з захопленням, садить з запалом, ніби там, на землі, круг вогню, доля його гірка простяглася, ніби отам, у спориші, його злидні причаїлися, його недоїдання, виснаженість його жінки молодої, брудота його малих дітей, кашлюк його запальних та "козинчастих" голодних коней...

     - Ех! Ех! Ех!

     - Р-р-р-раз! Р-р-р-раз!

     Закаблуками! Закаблуками! По злиднях, по гіркій по циганській долі закаблуками!

     Погасло багаття...

     ...Тихо на майдані...

     Бовваніють в темноті ятки... Сіріють циганські шатра...

     Лежить серед майдану, під головою - купка сіна, а над головою - величезний чорний підситок, в мільйонах мільйонів місць зорями попропіканий...

     ...Заіржала коняка.

     Цьвохнув батіг...

     Гавкнула собака...

     Тихо...

     Спать...

     Тр-р-р! Стій!

     Кліп очима - а сонце тобі в самісінькі очі.

     - Вставай, хлопці!

     І знову їдуть, і нокають, і гекають, і цобкають, цабекають, і тпрукають, і божаться, і хрестяться...

     Другий день...

     По голові дзвони дзвонять, волочаться ноги, мружаться очі...

     - Додому! Чи скоро додому?

     - Скоро!

     - ...Ка-а-жи! Ка-а-жи!

     Лясь! Лясь! Лясь!

     А в голові тільки:

     Дзень! Дзень! Дзень!
…………………………………………………………………………..

     - Запрягай! Додому!

     Біжать кобили, стрибає ззаду руде лоша...

     Додому!

     Поярмаркували...

     А насупроти вітерець легенький повіває - гармидер ярмарковий з голови вивітрює.

     - Но-о-о!

     - Бер-регись! Роздавлю! Ех!

     То Алеша котить... Намогоричився по самісіньке підборіддя. Сидить навколішках на возі, держить в одній руці віжки і в другій батога і періщить пужалном своїх пару гніденьких коненят...

     - Но-о-о! Роздавлю! Всіх подавлю!

     - Стій, Альошо, а то і справді подавиш!..

     - Берегись! Альоша едіть! Альоша всіх подавить, бо Альоша, брат, на всю округу баришник!.. Альоша, брат, розумнєй од усех! Ану, найди розумнішого від мене! Ага! Не знайдьош, брат! Альоша всіх обкрутить! Во гдє обкрутить! Видиш? Но-о! Но-о, лошаді! Берегись!

     "Лошади - н-н-но"! Альоша падає на возі навзнак, "лошади" сідають на зади. Альоша б'ється лобом об передок, "лошади" вперед. Альоша навзнак, "лошади" - назад. Альоша вперед...

     - Но-о-о!

     Взяли в Альоші віжки, зборкали його на возі.

     - Паняй, помаленьку...

     Їде "на всю округу баришник" і правою рукою в повітрі крутить.

     - Всіх обкручу! Бачиш - ось пара коней - проп'ю. Хочеш, завертай, всьо пропйом! За-вер-та-а-а-ай! Пущай усі знають, як Альоша гуляє! Но-о-о!

     - Сиди Альошо, а то зв'яжу!

     - Но-о-о! Ти знаєш хто я?! Я, брат, не дурак! Я не дурак. Ти на мої коні посмотри! Були в тебе коли - небудь такі коні! Но-о-о! От лошаді! Радість, а не лошаді! І сміється Альоша, заливається, на возі перекидаючись.

     - Стой! Тррр! Стой, я тобі кажу, бо оцей гнідий больной! Он здохніть! Стой, не гони, бо лошадь больная! Хороший кінь, а больной...

     І плаче Альоша, і сльози ручаями течуть, брудними краплями на синю Альошину сорочку капаючи.

     ...Заснув Альоша... Вперся лобом у шворінь, навколішках спить Альоша...

     Торохтить віз, б'є лобом Альоша об шворінь...

     Дивишся й не знаєш, хто ж кого поріщить: чи Альошин лоб шворня залізного розтрощить, чи шворінь Альошиного лоба розколе...

     Їде з ярмарку "культурний баришник"...

     Поярмаркував Альоша...
...............................................................................................

     Дома...

     А ще й на другий день у голові:

     - По-о-бережись!

     - Ка-а-жи! Ка-а-жи!

     - Но-о-о!

     - Квасу! Дранки!

     Лясь! Лясь! Лясь!

     Ярмарок!